НЕ ЗАБУДЬТЕ ПОДПИСАТЬСЯ НА ГАЗЕТУ

Прогноз погоды

  • 24мая

    Охтирським міськрайонним  ЦЗ, спільно з відділами освіти, проведено в квітні місяці щорічне анонімне анкетування учнів випускних класів м. Охтирки та Охтирського району щодо професійного самовизначення та факторів, які на нього впливають. Анкетування загалом стало традиційним, результати анкетування багато в чому також прогнозовані і говорять самі за себе.

    На питання «У якій мірі ви впевнені у правильності вибору?», більшість впевнені (45%) або повністю впевнені (35%), не впевнені чи важко відповісти на це питання – 16%. Це свідчить про досить високу ступінь професійного самовизначення.

    Досить цікаві були відповіді на питання «Хто або що вплинуло на ваш професійний вибір?»: рідні - 60%. З практики можна зазначити, що свідомо чи несвідомо батьки впливають в 90% випадків вибору професії дитиною. Друзі - 17%, начебто і нічого поганого та дивного, але вибір подальшої професійної долі за компанію не кращий варіант, адже кожна людина індивідуальна в своїх здібностях та інтересах. Приємно, що 26% відсотків опитаних керуються саме цими критеріями вибору професії. Інші чинники та фактори впливу на вибір професії проявляються в незначній мірі: повідомлення в ЗМІ - 6% , знайомі - 7%, та вчителі - 4%.

    Консультації з питань вибору професії потребують тільки 23% опитаних. А на що ж орієнтуються вже сьогоднішні абітурієнти? Відповідь також прогнозована: 88% обирають академії, університети, інститути, консерваторії, коледжі, технікуми і т.д.. Така тенденція у професійних перевагах молоді спостерігається в Україні вже багато років. За деякими оцінками, в Україні близько 800 ВУЗів - більше, ніж в усій Європі разом узятій. Є куди звернутися і де навчатися. Але чи потребує наше суспільство та економіка такої кількості спеціалістів з вищою освітою? Чим буде диплом – шляхом до успіху, до професійної самореалізації чи перепусткою до безробіття? Це ще не беручи до уваги економічну складову цього питання, адже вартість навчання зростає практично щороку, а державні замовлення на спеціалістів зменшуються. На даний момент серед безробітних Охтирського МРЦЗ практично кожен другий спеціаліст з вищою або базовою вищою освітою, а вакансії – 70-80% для представників робітничих професій, але з кваліфікацією та досвідом роботи. Ліцеї та ПТУ обирають для навчання 17%, курси професійного навчання – 5%.

    Де б ви хотіли працювати? Це питання чи не визначальне при виборі навчального закладу та основний показник престижності професії і видів професійної діяльності. Відповіді випускників свідчать про те, що найбільший інтерес викликає робота в державних підприємствах та установах – 35%, в приватному підприємстві бажають працювати - 31%, готові працювати в спільних із закордонними фірмами підприємстві - 30%. Стати офіцером МВС, СБУ, армії і т.д. бажають 29% та 19% готові спробувати свої сили у підприємницькій діяльності.

    Практично всі (94%) планують навчатися одразу після закінчення школи та 80% мають продуманий варіант професійного вибору.

    На жаль, спостерігаються надзвичайно сильні міграційні тенденції серед молоді, адже тільки 10 відсотків відкидають можливість виїзду за кордон. 11% готові працювати в спільному із закордонним підприємством за місцем проживання. 33% мають бажання поїхати в іншу країну для постійного навчання, роботи і проживання. 28% хотіли б поїхати за кордон на тривалий (понад 3 роки) період та 31% допускає можливість поїздки для навчання чи стажування на недовготривалий період.

    При певних труднощах з працевлаштуванням готові працювати в шкідливих для здоров’я умовах – 13%, виконувати фізично важку роботу – 15%, виконувати просту і низькооплачувану роботу – 22%

    В разі труднощів із працевлаштуванням допускають можливість переїзду в іншу місцевість, де є необхідна робота: в сільську місцевість – 29%, в інше місто – 85%.

    “У випадку труднощів із працевлаштуванням, до кого і куди будете звертатись?” Випускники бачать можливу допомогу від Служби зайнятості - 57%, до батьків - 37%, безпосередньо на підприємство - 27%, до друзів -- 14%, готові поглиблено готуватись, якщо не вийде з вступом до навчального закладу в цьому році - 11%. Планують вирішувати питання працевлаштування після служби в армії - 6%, після проходження відповідних професійних курсів - 4%. Але з практики відомо, що батьки в абсолютній більшості випадків переймаються долею своїх дітей, в більшій мірі, ніж самі діти, і часто освіту і працевлаштування, особливо перше робоче місце, вважають своїм обов’язком. Свідомо чи несвідомо, але батьки та близькі є найбільшим фактором впливу на вибір професії школярами.

    На що ж орієнтуються батьки? Кар’єрний портал robota.ua проводив опитування майже 5700 респондентів працездатного віку з усієї України. Використаємо деякі данні цього дослідження . 70% опитаних «готові зробити все, щоб реалізувати мрію дитини». Однак чи не означає це, що вони самоусуваються від профорієнтаційної роботи? Тим більше, що висловлювати саме такий сумнів дають привід відповіді на наступні запитання.

    Так, більшість українців своєю нинішньою спеціальністю незадоволені. Багато хто не задоволений і місцем роботи та прагне його змінити. 47% опитаних повідомили, що якби «машина часу» повернула їх у юність, вони вибрали б іншу професію чи спеціальність й інший ВУЗ. Ще 11% освоювали б ту саму спеціальність, але в іншому навчальному закладі. Тільки третина обрала б ту саму професію і той самий навчальний заклад.

    З висоти досвіду батьки вважають найпривабливішими напрямками для здобуття вищої освіти спеціальності, пов’язані з ІТ-технологіями (12%), правознавство (11%) і медицина/фармацевтика (11%). Популярні також професії психолога, політолога та економіста. Водночас агропромисловою галуззю і торгівлею цікавляться всього 2% і 1 % відповідно.

    Модну і престижну професію, не роздумуючи, готові обрати для своєї дитини 25% українців. За модою і престижем вибирати професію не правильно, це дуже не стабільні критерії і з часом змінюються. Можна ще й не закінчити навчання, а вони зміняться. Служба зайнятості рекомендує обирати професію чи спеціальність керуючись, передусім, особистими інтересами, здібностями, індивідуальними можливостями та попитом на ринку праці.

    Понад половини респондентів надають перевагу «грошовим» спеціальностям: 55% інвестують в освіту, яка згодом принесе гідний дохід. Ще 4% батьків вважають: «куди вдасться вступити, туди й підемо».

    Тільки 2% респондентів повідомили, що їхня дитина «піде стопами батьків». Справді, на вітчизняному ринку праці нині мінімальна спадковість у більшості професійних сфер. Вона помітна лише в медичному, юридичному і державному секторі.

    Пов’язано це з правонаступництвом клієнтів, наявністю зв’язків і допомогою батьків при пошуку роботи. Династії пожежників, учителів, рядових медпрацівників зникають як вид.

    45% українців вважають, що потрібно складати іспити в максимальну кількість ВУЗів, а потім визначаться куди йти. Це може призвести до розсіювання сил та уваги, не дасть можливості ефективної концентрованої підготовки. Кожен п’ятий батько чи мати порадять дитині лише найвідоміші з них. Виключно на бюджетне навчання орієнтуватимуть дітей 18% опитаних.

    Найважливіший критерій при виборі вищого навчального закладу для дитини для 67% респондентів — це попит на його випускників на ринку праці. Таку відповідь можна віднести певною мірою до «соціально бажаних». Адже в країні немає єдиної системи моніторингу працевлаштування, що робить будь які рейтинги вишів досить суб’єктивними. Рівень працевлаштування випускників ВУЗів становить 27% на протязі першого року після закінчення навчання. Проблема працевлаштування молоді, особливо високоосвіченої, стоїть гостро у всьому світі. Роботодавці вважають випускників у 50% випадків не готовими до реальної та практичної роботи.

    І все-таки абітурієнти віддають перевагу відомим університетам. Проте роботодавців більше цікавить готовність випускника до практичної роботи. Чи не тому 49% українців за першої можливості відправили б своїх дітей вчитись за кордон? Стримує одне — брак коштів. Але якість закордонної освіти та потенційні можливості, які вона відкриває, зумовлюють стійкий інтерес.

    Опитування підтвердило тенденцію останніх років: молодь не бажає набувати професій, пов’язаних з промисловістю. Охочих лише 8%. Тим часом випускники інженерно-технологічного профілю мають найвищу професійну затребуваність та варіативність у працевлаштуванні. А це вже свідчить про те, що за будь-якої ситуації на ринку праці вони без роботи не залишаться.

    Обирати професію чи спеціальність, напрямок професійного навчання - це, звичайно, конституційне право людини. Але ж всім відомо, що нині найважче знайти роботу людям з вищою освітою, а зарплата кваліфікованого робітника нині нічим не поступається тій, що отримують дипломовані фахівці, а часом навіть і вища. Чому ж практично всі прагнуть отримати вищу освіту?

    До речі, як самі опитані сприймають необхідність освіти? 38% українців сходяться на думці, що диплом про вищу освіту потрібен для самоствердження, ще 27% вважають, що диплом підвищить шанси на успішну кар’єру, 17% пов’язують його із високооплачуваною роботою. А 15% українців ставляться до диплома про вищу освіту як до формального, але потрібного атрибута сучасної людини…

    Служба зайнятості одним із пріоритетів в своїй роботі вважає профорієнтаційну роботу з молоддю, тобто, допомогу у професійному самовизначенні, і спеціалісти Охтирського МРЦЗ готові допомогти всім, хто цього потребує.

    О.Г. Бейс, спеціаліст відділу АПБ

    Охтирського МРЦЗ

    Похожие новости


Оставить комментарий

Внимание: Комментарии модерируются, и это может вызвать задержку их публикации. Отправлять комментарий заново не требуется.