НЕ ЗАБУДЬТЕ ПОДПИСАТЬСЯ НА ГАЗЕТУ

Прогноз погоды

  • 23мая

    Продовжується поточний середній ремонт автодороги   Р-46 Харків-Охтирка. Роботи розпочаті від кордону з Харківською областю і будуть проведені по всій протяжності в межах Сумської області.

    Як повідомляє Служба автомобільних доріг у Сумській області, після фрезерування влаштовується шар із щебенево-піщаної суміші, обробленої цементом   М-40. Після цього влаштовується нижній вирівнюючий шар із крупнозернистого асфальтобетону.

    Служба автомобільних доріг.

    Новость хорошая, несомненно, потому как ездить по том, что ныне - это издевательство и над людьми, и над техникой, да и над здравым смыслом тоже.

    Хочется верить, что цемент М40 - это опечатка, и не по Фрейду. Впрочем, без увеличения подушки хотя бы до 50 см. и армирования бетона, вряд ли даже такая улучшенная дорога долго выдержат поток грузовиков весом 40-60 тонн.

    Два-три года покатаемся по относительно хорошей дороге, а потом снова лет десять будем мучиться и ждать, когда найдутся деньги на очередной “ремонт”. И конца и края этому замкнутому кругу не будет.

    А может, вместо ремонта 100 км. вот так вот - на 2-3 года, лучше капитально отремонтировать (точнее, построить заново) 10 км. дороги, которая прослужит 30-50 лет? Через 10 лет у нас было бы 100 км. идеальной дороги, которая еще нам послужила бы не одно десятилетие.  Иначе нам никогда не видать европейских дорог.

  • 23мая

    В Харкові на Чемпіонаті світу з кемпо серед 700 спортсменів з України, Азербайджану, Угорщини, Казахстану, Ірану, Конго охтирчани зайняли шість призових місць.

    Яскравими перемогами відзначились вихованці спортивного клубу «Легіон», гідно представивши Охтирщину на міжнародній арені.

    За результатом змагань:

    Копил В’ячеслав –            1 місце;

    Сушинський Ілля –        1 та 3 місце;

    Корабельський Дмитро – 1 місце;

    Шейко Нікіта – 2 місце;

    Когер Ярослав – 3 місце.

    Тренер СК «Легіон» - Копил В’ячеслав Вікторович.

  • 21мая

    «7 раз перевір – один раз повір!» - під такою назвою (та за таким проектом) 23 травня відбудеться Інформаційний день із медіаграмотності в Охтирці.

    Чи уміємо ми розрізняти правдиву інформацію від маніпулятивної?

    Чи здатні упізнати «джинсу» – рекламний матеріал, який умисне, аби ввести нас в оману, не позначений як рекламний?

    Чи адекватно реагуємо на фейки?

    Що та про що читаємо у наших місцевих ЗМІ?

    Яких стандартів професійної роботи мають дотримуватися журналісти?

    Про це та інше експерти Сумського прес-клубу, які досліджували місцеві медіа, пропонують поговорити під час інформаційного дня 23 травня на наступних заходах:

    ●  зустріч зі школярами, які хочуть бути медіаосвіченими

    10.00 –  спілкування  з учнями 8-9 класів Охтирській ЗОШ № 6: вул. вул. Сумська, 44

    ●  міні-тренінг із медіаграмотності для бібліотекатів централізованої бібіліотечної системи

    початок реєстрації та кава – 11.45, тренінг – 12.00 – 14.00;

    місце спілкування – Охтирська міська центральна бібліотека: вул. Київська, 2

     ●  прес-кава з представниками охтирських мас-медіа

    14.30 – у конференц-залі Охтирської центральної районної бібліотеки: вул. Батюка, 24.

    Запрошуємо всіх зацікавлених!

     

  • 18мая

    Учні з учителькою Іриною Дмитрівною Ягупою збираються готувати смачний вітамінний салат.

    Дмитрик сидів за столом, підібгавши одну ніжку під себе і старанно наклеював різнокольорові смужечки на папір – робив веселку, про яку сьогодні розповідала вчителька. А потім встав і пішов подивитися, які веселки роблять його однокласники.  Комусь підказав, що кольори на їх аплікаціях розміщені неправильно…Аліна і собі вирішила подивитися, що там за веселки у інших.

    Учителька тільки спостерігала за дітьми. Не дивлячись на такі «вільності», у класі тримався порядок.

    Від навчання до практики – один крок

    Ще донедавна такої поведінки учня не стерпів би жодний учитель. Як це: не сидить рівненько й тихенько за партою; не підняв руку, аби спитати дозволу встати; під час уроку ходить по класу! Але… Сучасна українська школа змінюється.

    Із вересня 2017 року розпочалося пілотне впровадження нового Державного стандарту загальної початкової освіти. Це лише перший етап реформи загальної середньої освіти, яка отримала назву «Нова українська школа». Перш, ніж нові підходи впровадити у масштабах країни, їх відпрацьовували у ста ретельно відібраних школах. На Сумщині у це число потрапили чотири: Краснопільська та Недригайлівська спеціалізовані загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, Шосткинська спеціалізована школа І ступеня №13, Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 27.

    – Наша школа подала заявку на участь у проекті, бо це цікаво, та й наші вчителі досвідчені, творчі, активні, діляться своїми доробками на сторінках преси, відкриті до всього нового. Ми й до цього брали участь у різних проектах. Так, отримали техніку для школи завдяки проекту «Відкритий світ», смарт-клас – від проекту, ініційованого «Самсунгом», – розповідає директорка Сумської школи № 27 Ольга Плотницька.

    Читать дальше »

  • 18мая

    Не вистава, а спорт, або Лицарство нашого часу

    На недавніх змаганнях у Ізраїлі їй довелося вести бій із дорослим мужчиною. Важкі  шість раундів, що для цього виду спорту забагато. Алла перемогла. А коли йшла з ристалища, учасник змагань із Росії зірвав ланцюжок із кулоном і простягнув їй: «Візьми, я таких, як ти, ще не бачив!..»

    Аллі – 21. Невисока білява дівчинка з довгою косою, ясними очима і щирою усмішкою. Цікавиться політологією і вивченням іноземних мов. Її раннє дитинство минуло в Тернах на Недригайлівщині. Нині дівчина вчиться у Сумському державному педагогічному університеті і планує реалізувати себе як викладач. Говорить, що дійсно знайшла себе у цій справі, не дивлячись на престижність чи фінансову вигідність обраного фаху.

    Алла живе на «Хіммістечку», але щодня шлях до університету на «Роменку», в інший бік міста, долає пішки, – всього лише дві години ходу! Увечері після занять поспішає на тренування. Пропустити їх може хіба двічі-тричі на рік, і то через дійсно серйозні обставини. Каже, що ці тренування для неї обов’язкові, адже це ще одне захоплення – історичний середньовічний бій.

    Історичний середньовічний бій – доволі молодий вид спорту. Лише у 2016 році Міністерство молоді та спорту України внесло середньовічний бій до реєстру визнаних неолімпійських видів спорту. Це повноконтактний бій із використанням сталевої ненагостреної зброї, захисного і наступального озброєння, характерного для Середньовіччя.

    Алла Шовкопляс – єдина дівчина на Сумщині, яка займається цим видом спорту.

    – З чого почалося твоє захоплення історичним середньовічним боєм?

    – Ми вдома сміємося, що хрещеним батьком у цьому виді спорту для мене є міський голова Тростянця Юрій Бова. Хоча він про це й не знає. Саме з його легкої руки у місті вже багато років поспіль проводиться фестиваль «Стара фортеця». Ми з мамою були на першому. Вона працювала, а я дивилася бої. Все почалося з  поєдинку Сергія Уколова і Ростислава Мірошниченка. Дуже видовищний бій був. Кажу: «Мааам! Я хочу цим займатись!» А мені 12 років. Я дівчина. Я взагалі спочатку думала, що дівчат немає у цьому виді спорту. А коли через рік у боях фестивалю побачила дівчину – то була Оля Мазур – моєму щастю не було меж. Вже точно знала, що мрія здійсниться.

    – І тебе не зупинила специфіка такого заняття, його складність?

    – У мене спочатку було таке споглядацьке захоплення. Я не задумувалась, що ті обладунки такі важкі, що насправді провести бій – це важко. З боку здавалося, що бійці «літають» ристалищем і їх удари мечами вдавані. Такий собі театр. Але насправді все виявилося справжнім: і удари, і втома, і синці після бою… Спочатку було важко. Але потім я звикла. У чому особливість історичного середньовічного бою – не можна займатися ним у повній мірі до 18 років, та навіть і до 21 в принципі, бо обладунок – це річ вагома, кілограмів 35, та й сам спорт доволі травматичний.

    – Чому саме історичний середньовічний бій? Є ж багато інших видів спорту, не менш складних і цікавих.

    – У мене був на той час дуже класний учитель історії – Юрій Володимирович Борисенко. Він так цікаво подавав предмет…І я дуже полюбила історію. Взагалі це якось повністю моя атмосфера: музика, культура, одяг – все. Отож, досягнувши повноліття, я знайшла в Сумах тих, хто займається історичним фехтуванням і почала тренуватися. Крім того, як виявилося пізніше, всі, хто займається цим видом спорту, непересічні особистості, і кожен турнір – це ще й цікаве спілкування.

    - Перший бійцівський досвід пам’ятаєш?

    – Він був швидше організаторський. Я познайомилась із депутатом Білопільської міськради Богданом Калініченком, який, дізнавшись про моє захоплення, теж «загорівся» і запропонував провести турнір у Білопіллі.

    – То спершу ти долучалась власне до організації самих турнірів. Як це було?

    – Перший «Вирський град» був доволі успішним турніром, на який з’їхалося багато бійців, більше 50-и. На «Вирському граді» я зустріла свого теперішнього тренера – найтехнічнішого фехтувальника України – Бориса Башкатова, який є капітаном клубу «Асгард», і зараз у нього тренуюсь. Клуб має осередки в чотирьох містах України. Загалом нас 20 осіб.

    – Якими були твої перші бої?

    – Уже через два тижні чи, може, навіть через тиждень після початку тренувань в «Асгарді» мені дали обладунок і відправили на перший в житті турнір. Це був «Зов Героїв», 2016 року. Боялася, звісно, але ж колись треба було починати. Загалом часто буває таке, що я єдина дівчина на турнірі.

    – Якщо історичний середньовічний бій тепер уже офіційно визнаний вид спорту, то, певно, у нього є і своя збірна?

    – Національна збірна України з історичного середньовічного бою налічує 50 осіб за списком, а в реальності – 49, бо за одним хлопцем місце закріплено посмертно. Це Владислав Зубенко – боєць із Харкова, який загинув під час Євромайдану.

    Збірна зараз втратила свого спонсора. Дев′ять років підряд їздили за його підтримки. Цього року він відійшов від справ, все це покинув, тому збірна залишилась напризволяще. Відтак ми цього року збирали «з миру по нитці». І у Фейсбуці гроші збирали, і продавали футболки, і писали різним підприємствам, просили допомоги. Так, є люди, які відгукнулись і зібрали на оплату левової частки витрат – транспортні послуги.

    Цього року перед збірною стоїть велике таке завдання. Минулого року ми обіграли росіян, які сім років підряд займали перші місця в королівській номінації «21 на 21». Тож цього року треба довести, що це не випадковість.

    – У чому полягає діяльність вашого клубу?

    – Ми тренуємось. Три рази на тиждень у мене історичний середньовічний бій і чотири – звичайний кросфіт. Це така методика фітнесу, програма вправ на силу та витривалість.

    Звичайно, виїжджаємо на турніри, на відбіркові змагання до збірної України. Це найсуворіші змагання, які я коли-небудь в житті бачила. Там я зрозуміла, що таке справжній бій. Минулого року я брала участь у відбіркових змаганнях. Зайняла третє місце і мала б поїхати на «Битву націй» – це своєрідна олімпіада одного виду спорту, куди з’їжджаються найсильніші команди світу – представляти Україну в «щит-меч», але, на жаль, не склалося.

    – Розкажи, будь ласка, про міжнародні змагання з історичного середньовічного бою.

    – Найпрестижніші змагання – це  «Битва націй». До речі, зародилися вони в Україні. У 2010 році вперше відбулися у Хотині. Там було три чи чотири країни: Росія, Україна, Білорусь і Литва, здається. Потім поступово приєднувались інші. Друга «Битва націй» – це також Хотин. Далі – Франція…

    – Що для тебе значить історичний середньовічний бій?

    – Я ще не знаю, чи для мене це спорт, чи для мене це захоплення. Напевно, залишиться все-таки захопленням. Я не готова сприймати це занадто серйозно. У мене дуже нейтральне ставлення як до поразок, так і до перемог. Але це затягує. У нас є боєць, який був успішним айтішником. Покинув IT, пішов робити обладунки. Їздить в Чилі, Аргентину, проводить майстер-класи і так заробляє.

    – А твій останній бій? Де це було і як?

    – Це був «Кубок святої землі» (Holy Land Cup), що проходив 5-7 квітня в Ізраїлі. Я десь за місяць вирішила, що поїду на ці змагання. Загітувала ще двох бійців, та й полетіли.

    Було багато бійців – із Франції, Німеччини, Білорусі, Польщі, України, Росії, – і ніякої політики. Боже, це так чудово!..

    Турнір тривав три дні: перший день змагання «щит-меч», другий – професійні поєдинки, а третій – групова категорія. У Ізраїлі взагалі гарно, але дуже спекотно, а у нас під обладунками, щоб ви розуміли, одяг, схожий на той, який у просторіччі називають куфайкою. А зверху – сталь, яка дуже гріється на сонці.

    Особливо важкою була для мене номінація «Професійний поєдинок». Не стільки фізично, стільки морально, бо я вважала, що у мене ще не достатньо досвіду, сил, розуму і витримки. Але все ж цікавість взяла верх. Я погодилася і не пошкодувала. Тепер маю і такий досвід. Після профбою, у якому я виборола срібло, до речі, у суперниці, яка цим видом спорту займається 14 років, сиджу і відпочиваю. У нас там була зона для бійців, куди чужих особливо не пускали. Аж іде якась тітонька, роззирається і раптом гука: «Слава Україні!». І я ж автоматом: «Героям слава!» Вона: «О, Алла! А я саме вас шукаю» – і дарує мені сережки, вітає з перемогою. Так приємно…

    (Від редакції: поки готувався матеріал, Алла Шовкопляс взяла участь у лицарському турнірі «Арена Парк » у Харкові, де завоювала третє місце у номінації «Баклер-меч» у «Премєр-лізі» і була єдиною дівчиною, яка вийшла у фінальні бої).

    – Як реагують люди, коли дізнаються про твоє захоплення?

    Зазвичай це нерозуміння. І я їх розумію (сміється). Моя мама мене розуміє і підтримує, доки не бачить, як мене гамселять або доки не бачить моїх гематом.

    – Що ти відчуваєш, коли виходиш на ристалище?

    – Шалений адреналін. На тренуваннях такого немає. На тренуваннях дуже важко, але ти просто б’єш. Ти пам’ятаєш про правильність техніки, будуєш тактику бою. Бо це бої, де треба думати. Можна, звісно, бездумно бити, але це малоефективно. Усі видовищні бої там, де люди думають: «Куди я зараз буду бити і як я зараз буду бити?» Коли я виходжу на ристалище, я не чую ні музики, ні коли кричать маршали: «Стоп бій!» Є тільки бажання бити.

    – Чому вчить історичний середньовічний бій?

    – Доводити все до кінця. Програєш, не програєш – проведи. Не треба програвати самому собі. Крім того, програвати не страшно. Це вчить боротися. Поважати суперника в бою. Бо у нас був випадок, коли перед дівчиною хлопець став на коліно і віддав їй перемогу. Вона дуже образилась. І я її розумію.

    – Як гадаєш, які перспективи у історичного середньовічного бою в Україні?

    – Мені здається, що зараз у нас в Україні дуже мало молоді, яка займається цим спортом. Я їжджу на оці всі фестивалі досить давно, коли ще навіть не займалася спортом, і нових обличь майже немає. Бо це насправді важкий вид спорту. Крім того, на всі змагання ми їздимо за свої кошти, та й обладунки коштують від 10 тисяч гривень, і це – найдешевші.

    – Як по-твоєму, яке значення має історичний середньовічний бій для України?

    – Як і будь-який вид спорту, у разі перемоги спортсменів, додає позитивного іміджу країні. Але виходить, що ми «широко відомі у вузьких колах»: нас знають у світі як сильних суперників, але в Україні про нас не знають. Наприклад, про перемогу нашої збірної над росіянами у «Битві Націй» минулого року гучно й гордо говорили у своїх новинах чи не всі ЗМІ, але на цьому все й скінчилося. А спортсмени ж постійно їздять на турніри, перемагають під українським прапором. І все це – не завдяки комусь, а, швидше, всупереч. Перемог могло би бути і більше, але не всі мають можливість виїжджати на змагання міжнародного рівня за власний рахунок.

    Спілкувався Іван БОНДАРЕНКО,

    медіа-студія «Контент»

  • 16мая

    У програмі:

    10.00-11.00 - Запрошуємо всіх бажаючих віком від 13 років та старше взяти участь у традиційному велопробігу «Runto­Europe»  до Дня Європи 19 травня 2018 року вулицями нашого міста.

    Збір та реєстрація учасників розпочнеться о 09.30 біля міського центру культури і дозвілля.

    Маршрут руху визначено наступний: збір біля КЗ «ОМЦКД» - вул. Паркова – вул. Незалежності – пл. Соборна – вул. Незалежності – Торгова площа – пров. Ярославського - вул. Шевченка – вул. Перемоги – площа Успенська – вул. Київська – пров. Лісний – вул. Армійська – вул. Незалежності – вул. Паркова – фініш біля КЗ «ОМЦКД».

    Всім бажано бути в шоломах.

     14.00-16.00 - Квест «Країнами Європи».

    16.00-18.00 - Євровікторини, ігри для дітей, конкурси, виставки малюнка, шоу мильних бульбашок,  дитяча дискотека.

    16.00-20.00 - Інформаційний марафон «Прямуємо разом», «Калейдоскоп європейських країн», «Освіта в Європі».

    КЗ «ОМЦКД»  (“Кнєжа”).

     16.00-18.00 - Фестиваль вуличної музики.

    Біля пам’ятника Т.Г. Шевченку.

     18.00-20.00 - Фестиваль вуличної музики.

    КЗ «ОМЦКД»  (“Кнєжа”).

     Офіційний сайт Охтирської міської ради.

  • 16мая

    В День вишиванки, 17 травня, запрошуємо всіх долучитися до яскравих акцій, що проводитимуться в Охтирці вперше, але можуть згодом стати традиційними.

    Конкурс на краще колективне фото у вишиванках.

    Фотографуйтесь та надсилайте фото на електронну пошту infosector.omvk@ukr.net з поміткою «Ми у вишиванках». Фото будуть викладені на сторінці Охтирської міської ради в “Фейсбуці” для голосування охтирчан протягом робочого дня 17 травня.

    Підсумок голосування буде підведено з 8.00 до 9.00 години 18 травня.

    Акція «Зустріч друзів».

    Запрошуємо зустрітись на вулиці Незалежності з 12.00 до 13.00, попити з другом кави та продемонструвати вишиванку: себе показати і людей подивитись.

    Також відвідайте заходи:

    Виставка робіт Радько Л. та Курило О.  «Вишиване диво – усміхнулось мило»

    Бібліотека для дорослих, вул. Штагера, 2.

    Читать дальше »

  • 16мая

    Приятно, когда видишь реальную заботу об удобстве граждан. Согласитесь, сегодня это достаточно редкое явление.

    В центре города, возле памятника  Т.Г. Шевченко, появилась палатка - без опознавательных знаков какой-либо политической силы. Не подойти было нельзя.

    Оказалось, все намного интереснее: это мобильный пункт приема заявлений для выбора ахтырчанами своих семейных врачей и подписания с ними Деклараций. Надо сказать, своевременная и правильная инициатива: очень удобно, не нужно идти в поликлинику, узнавать, когда принимает нужный врач, стоять в очереди - все это время (для работающих) и силы (для пенсионеров). А так подошел, принес копии документов (паспорта и кода), указал, с каким врачом хочешь заключить Декларацию, оставил номер телефона ожидаешь, когда тебе позвонят. Удобно? Очень. Современно? Да!

    Жаль, что работу пункта не анонсировали в печатных изданиях, а только в социальных сетях. Газета “Ахтырка” готова в будущем заранее и  бесплатно публиковать информацию о месте и времени работы таких пунктов.

     Игорь Кириенко.

  • 16мая

    25, 26 та 27 травня 2018 року  у м. Тростянець Сумської області відбудеться перший Всеукраїнський фестиваль-конкурс ім. П.І.Чайковського в рамках  Міжнародного фестивалю класичної музики «Чайковський-FEST».

     Цьогоріч  фестиваль   буде проходити за підтримки Міністерства культури України,  і має на меті зібрати обдарованих дітей та молодь з усієї України задля розкриття їх талантів та дати їм  можливість знайти любов публіки і визнання світового професійного співтовариства та почати блискучу міжнародну кар’єру. Переможців буде обирати висококваліфіковане журі на чолі з народним артистом України, композитором і музикознавцем, лауреатом премії ім. Т.Г Шевченка Мирославом Скориком.

    Читать дальше »

  • 16мая

    На засіданні робочої групи з розгляду результатів обстеження пільгового перевезення під головуванням керуючого справами виконавчого комітету Володимира Руденка обговорено результати обстежень пасажиропотоку на міських автобусних маршрутах загального користування в звичайному режимі руху в період з 18 по 27 квітня 2018 року та затверджено коефіцієнт співвідношення безплатно перевезених пасажирів до платних для проведення розрахунків з перевізниками.

    Обстеження за маршрутами №3а, 6а, 4 та 6 здійснювали спеціалісти управління соціального захисту населення, управління фінансів та економіки, управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства. В середньому за день по чотирьох зазначених маршрутах перевозиться 2113 пасажирів, з них 1403 використали своє право пільгового проїзду.

    Такі обстеження дають можливість визначити фактичний коефіцієнт для відшкодувння перевізникам втрат за перевезення пільгових категорій населення.

     Офіційний сайт Охтирської міської ради.

     Больше половины пассажиропотока - льготники. Не 5%, не 10%, а  66%!

    Это ненормальное  соотношение! Выходит, меньшая половина пассажиров оплачивает проезд большей половины. Или Вы думаете, что льготники ездят за счет перевозчиков или государства? И деньги перевозчиков, и деньги в бюджете государства, а в свете последних нововведений - в бюджете города, с одного источника - из Вашего кармана.

    Проезд 6 грн.  Дорого? Да, дорого! Но, чисто гипотетически: если бы все платили, то стоимость проезда в маршрутках можно сразу уменьшить вдвое.