Пусть кто-нибудь попробует этой семье устроить Голодомор, или ограбить, или не выплатить зарплату, или необоснованно повысить тарифы, или потребовать взятку...
Нужно объяснять, почему даже постреволюционные власти Украины так не хотят разрешать украинцам иметь боевое огнестрельное оружие?
Днями українці і весь цивілізований світ вшанували пам'ять жертв українського Голодомору свічками в вікнах своїх затишних будинків, але так і не засвоїли головний його урок. А жаль...
Голодомору 1932-33 передували три великі кампанії “добровільної здачі зброї” - останню совєти з розмахом провели в УССР 1928 року.
Це дало змогу, як мінімум, потроїти результативність другого Голодомору у порівнянні з першим - 1921-22. Та розширити ареал його застосування - зокрема на Чернігівську та Полтавську губернію окупованої УНР, де перший голодовий теракт провалився (бо в тих краях в 1922 році володіння зброєю було тотальним).
Тому виставляючи на вікнах свічки - у пам’ять про жертв окупаційного терору - не легковажмо: там, де у вікно можуть виставити ще й карабін, Голодоморів ніколи не буде.
І якщо хтось знову біля Свічи пам’яти поставленим голосом прорече: “Все, що їм було потрібно - це хліб”, плюньте і розітріть.
Все, що було потрібно українцям - це зброя і Армія.
І вже під час Третього Голодомору (а не “штучного голоду”) там, де була УПА, ніхто не опух. А там, де її не було, не опухли тільки комірники.
Ростислав Мартинюк.